Як здолати респіраторку

ПРАВИЛЬНО ДІАГНОСТУВАТИ РАСПІРАТОРНІ ХВОРОБИ ВРХ НЕМОЖЛИВО БЕЗ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ ЇХ ЕТІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ 

З береження молодняку великої рогатої худоби є пріоритетним завданням для ефективного ведення тваринництва. Респіраторні хвороби ВРХ є однією з важливих проблем сучасного скотарства, що призводить до значних економічних втрат для виробників. Багато різних інфекційних агентів (віруси, бактерії, мікоплазма) можуть спричиняти клінічні ознаки запалення легень у ВРХ. До того ж у патогенний процес вони можуть долучатися в різних комбінаціях. Значну роль у виникненні респіраторного захворювання відіграють бактерії.

Боротьба з респіраторними хворобами є основним економічним тягарем для представників скотарства, у першу чергу, м’ясного напряму. Комплекс респіраторних захворювань є багатофакторним і мультиетіологічним. У нормі дихальна система ВРХ стійка до респіраторних захворювань, але в результаті низки причин ці хвороби набувають сенсу й становлять загрозу для телят.

Причини хвороби

Основні чинники, що сприяють виникненню захворювання органів дихання у ВРХ, можна розділити на стан менеджменту вирощування молодняку, вплив навколишнього середовища та патогенні мікроорганізми. На поширеність респіраторних захворювань серед молочних телят у період до відлучення впливає низка чинників — порода, вік, регіон, практика менеджменту (годівля, утримання, вакцинація тощо) на рівні як окремої тварини, так і стада загалом.

Значну роль у виникненні респіраторного захворювання серед телят відіграє менеджмент вирощування молодняку ВРХ, до якого входять годівля, генетика (порода й структура стада), статус імунної системи (включно з віком, станом споживання молозива та вакцинацію), будь-яке супровідне захворювання.

Особливу увагу треба приділити імунізації поголів’я як дорослого і післянатальному періоду. Вакцинація корів у період перед отеленням дає можливість підтримати імунний статус матері й гарантує формування стійкого імунітету потомства під час тільності й передання антитіл із молозивом.

Важливу роль у поширенні респіраторних хвороб серед молодняку ВРХ відіграють умови утримання тварин. У всьому світі застосовують різні системи вирощування телят, кожна з яких має певні переваги та вади. Проте за будь-якої системи групувати телят треба за віковим принципом. Змішування тварин різних вікових груп може збільшити стрес і конкуренцію за корм і воду, до того ж спостерігається домінування старших за віком тварин над молодшими.

Поряд із типом групи дуже важливий її розмір (тобто щільність тварин у групі) — для запобігання спалахів захворювань. Висока щільність тварин призводить до посилення контакту між тваринами, а відтак — до збільшення загального інфікування патогенами.

На розвиток респіраторних захворювань також впливають чинники навколишнього середовища — сезонність, кліматичні зміни (особливо температурні коливання), стан вентиляції та рівень вологості в приміщенні тощо. Пік захворюваності зазвичай припадає на осінь і ранню зиму. Швидкі й серйозні температурні зміни сприяють вищим показникам захворюваності та смертності. Саме швидка зміна температури, а не температура як така, викликає збільшення частоти респіраторних захворювань. Якщо приміщення не провітрюється і регулярно не очищається, разом із високою щільністю тварин це може сприяти підвищеній вологості та високій концентрації аміаку, що має шкідливий вплив на дихальну систему тварин. Накопиченню аміаку у фермерських приміщеннях сприяє відсутність вентиляційної системи або поганий її стан.

Хоча всі ці чинники можуть відігравати значну роль, основною причиною Юрій Науменко захворювання є патогенні мікроорганізми. Часто респіраторні захворювання є мультиетіологічними, що пов’язано з кількома інфекційними агентами. У разі респіраторних захворювань ВРХ у патологічний процес долучається велика кількість інфекційних патогенів (віруси, бактерії, мікоплазми) у різних комбінаціях. 

Первинними інфекційними агентами часто є віруси та мікоплазми, тоді як бактерії

ускладнюють патологічний процес у вже ослабленому організмі

Хоча іноді віруси можуть спричиняти клінічний синдром, який відповідає респіраторному захворюванню у ВРХ, за відсутності бактеріальної ко-інфекції їх залучення в розвиток хвороби загалом уважається первинним або паралельним із бактеріальною інфекцією.

Бактерії, які найчастіше пов’язують із пневмонічними ураженнями, зазвичай є частиною нормальної, постійної в носоглотці ВРХ мікрофлори. Самі собою ці мікроорганізми не можуть спричинити серйозне захворювання у здорової худоби й уважаються опортуністичними патогенами. Вплив різних стресових чинників, пов’язаних із зоотехнічними умовами утримання, транспортуванням, перегрупуванням тощо, cприяє прояву вірулентних властивостей цих мікроорганізмів із подальшим розвитком патологічного процесу з появою клінічних ознак хвороби у вигляді бронхопневмонії. Тому ще раз акцентую на вакцинопрофілактиці. Особливо на профілактиці антибактеріальними препаратами під час транспортування та перегрупування тварин.

Схеми профілактики

Беручи за основу практичний досвід ветеринарних лікарів, пропоную розглянути таку схему метафілактики. Під час переведення з окремих кліток у групові, з одного корму на інший, формування груп за добу рекомендовано вводити препарати тулотроміцину (Макросепт) та комбінованих пеніцилінів пролонгованої дії (Шотадін). Ін’єкція цих препаратів запобігає розвитку захворювань, спричинених мікоплазмою, пастерелою та стрепто- й стафілококами (диплококи). Оскільки однією з причин є випоювання телят маститним молоком, то навіть пастеризація не є гарантією знищення всіх мікроорганізмів у молоці, а це призводить до ризику виникнення бактеріальних інфекцій, зокрема й респіраторних.

Таким чином, респіраторні інфекції бактеріальної етіології є одними з основних проблем у сучасному скотарстві. За розмаїт тя бактерій, збудників респіраторних хвороб ВРХ, часто ускладнюється їхня діагностика. Тому правильно поставлений діагноз, а відтак — вибір ефективного засобу хімієтерапії бакте ріальних захворювань дихальних шляхів у ВРХ неможливий без сучасних знань їх етіологічних чинників, епізоотологічних даних, патогенезу, особливостей клінічного перебігу. 

Автор: ЮРІЙ НАУМЕНКО, лікар ветеринарної медицини, ТОВ «Ветсинтез»

Велика подяка за допомогу в написанні статті лікарю ветеринарної медицини ЮРІЮ СЛОНЮ.