Всi публікації


02 Жовтня

Пастерельоз великої рогатої худоби


Для стабільного розвитку молочної ферми неодмінним є виконання двох умов: по-перше, збереження здоров’я утримуваного поголів’я на високому рівні, а по-друге, виробництво якісної, конкурентоспроможної продукції. Складність виконання обох умов полягає у необхідності дотримання ретельного контролю щодо статусу здоров’я утримуваного поголів’я, належних рівнів молочної продуктивності, вибракування та/або вимушеного забою тварин у випадках розвитку епізоотій. Серед усіх інфекційних хвороб великої рогатої худоби на особливу увагу потребує пастерельоз, що набув значного поширення і завдає чималі збитки економіці молочної галузі. Відповідно до сучасних відомостей про дане захворювання його збудниками є два різних види мікроорганізмів: Pasteurella multocida та Mannheimia haemolytica.

Збудник M. haemolytica відомий більшості фахівців як P. haemolytica і, разом із бактеріями виду P. multocida, визнається важливим етіологічним чинником пастерельозу. Втім, для багатьох господарств інформація про M. Haemolytica та його патогенність є недостатньою. Так, на сьогодні у повному обсязі вивчено особливості пастерельозу, викликаного P. multocida, але систематизованих даних про інфекційну патологію (манхейміоз, mannheimiosis), спровоковану M. haemolytica й досі не виста чає. Зокрема, залишаються недостатньо вивченими питання формування імунітету та імунопрофілактики, а також не повністю доведена ефективність проведення специфічних профілактичних заходів. Така ситуація доволі часто заводить у глухий кут фахівців господарств і призводить до вибору некоректної тактики боротьби з цією інфекцією.

Про морфологічні властивості та фактори вірулентності збудника

M. haemolytica — найпоширеніший збудник пастерельозу — підрозділяється на 3 біотипи, 12 біогруп та 17 серотипів. За визначенням фахівців 1,2, манхейміоз — це пастерельозподібна інфекційна хвороба, що супроводжується великим ураженням респіраторної тракту. Іспанський вчений D. Casalta у своїх дослідженнях зазначає, що до захворювання схильні тільки жуйні тварини, особливо велика рогата худоба. Доволі небезпечним патогеном вважається і бактерія P. multocida. Цього збудника вченим вдалося виділити зі змиву транстрахеального біоматеріалу молочних телят віком менше трьох місяців — у 53% випадків при КРЗС (комплекс респіраторних захворювань, Bovine Respiratory Disease Complex, BRDC) та у 17% у здорових тварин (Virtala et al.).

Слід зазначити, що для всіх видів пастерел характерна плеоморфність — через це при мікроскопічному дослідженні зустрічаються різні форми та розміри бактеріальних клітин. Зазвичай вони виглядають як дрібні грамнегативні палички овоїдної або коккоподібної форми. G.R. Smith із співавторами зазначив, що через вплив зовнішніх факторів і середовища, в якому знаходиться збудник, можуть змінюватися його форма та розміри. Так, за умов культивування збудника на бідних поживних середовищах або за низьких температурних режимів спостерігається переважання в культурі подовжених паличок або навіть ниток, у той час як, перебуваючи у тканинах патологічного матеріалу або ексудату, бактерії даного роду мають найбільш типову форму коккобацил 3.

M. haemolytica, як і всі представники сімейства Pasteurellaceae, мають певний набір факторів, що сприяють розвитку інфекційного процесу в організмі тварини. Найбільш відомими факторами вірулентності є адгезини, нейрамінідаза, фімбрії, капсула, білки зовнішньої мембрани, протеїнази, ліпополісахариди, лейкотоксини.

Клінічний перебіг захворювання залежить від етіологічного чинника

В етіології виникнення інфекційної патології респіраторного тракту у великої рогатої худоби найчастіше беруть участь M. haemolytica серогрупи А1 і А2 таPasteurella multocida серогрупи A і D (Фултон та ін.;  Reggiardo та ін., 2005), втім у кожного з цих збудників є свої клінічні нюанси розвитку та перебігу захворювання. Так, M. haemolytica викликає спалахи респіраторних хвороб із гострим перебігом, а P. multocida — пневмонії, що мають тенденцію до більш стертої клінічної картини та хронізації запального процесу.

У великої рогатоїхудоби розрізняють легеневу, набрякову і кишкову форми пастерельозу. У хворих тварин відмічають підвищення температури тіла до 41–42°С, тахікардію, загальну слабкість, відсутність апетиту, набряки в області підщелепного простору, язика, шиї та кінцівок, гіперсалівацію (набрякову форму), прогресуючу анемію, закріп, що змінюється діареєю із домішками крові у фекаліях (кишкова форма досить часто зустрічається у телят). Для грудної форми характерні ознаки гострої фібринозної плевропневмонії: пригнічений стан, зниження апетиту, ускладнене дихання і тахіпное, сухий кашель, серозні виділення із носа. Згодом виділення стають серозно-гнійнимиіз домішками крові, спостерігається діарея. Як правило, тварина гине протягом декількох днів, за підгострої та хронічної форм хвороба триває два-три місяці (найчастіше закінчується летально).

Коментар фахівця

Олександра Дещенко, лікаря ветеринарної медицини, консультанта з тваринництва ТОВ «Ветсинтез»

Працюю в компанії більше 10 років.

Пастерельоз — важке інфекційне захворювання, яке завдає чимало клопоту вітчизняним господарствам. Це досить розповсюджена проблема у молочних стадах, особливо це стосується молодняка великої рогатої худоби. Збитки, які завдає пастерельоз колосальні! Так, господарства, які не один рік страждають на цю інфекцію, мають великі проблеми з молодняком (високий падіж, втрачаються прирости живої ваги, низький рівень здоров’я тощо). До речі, падіж серед телят може сягати до 90 %, якщо Pasteurella «працює» разом із вірусами, від чистого пастерельозу — не більше 20%. Якщо господарство вперше стикається з пастерельозом, то негативні наслідки будуть спостерігатися на тваринах усіх вікових груп (у т.ч. і на коровах) — це і падіннярівня молочної продуктивності, і проблеми із заплідненням, і високий відсоток абортів тощо. Отже, треба розуміти, що є первинний пастерельоз, який зустрічається не так часто як вторинний. Взагалі збудник пастерельозу «працює», як я вже говорив, укоманді. Найчастіше віруси та мікоплазми виступають первинними інфекційними агентами, а бактерія Pasteurella приєднується до цього інфекційного букету, ускладнюючи патологічний процес у вже ослабленому організмі. Крім того, факторами ризику для поширення захворювання виступають стресові чинники, антисанітарні умови в господарстві, відсутність боротьби з гризунами, незбалансована годівля утримуваного поголів’я — все це негативно впливає на імунний статус тварини. Найнебезпечнішими вірусними збудниками, які, зазвичай, запускають патологічний інфекційний процес є вірус інфекційного ринотрахеїту (IBR) та вірус парагрипу-3 (РІ-3), після них в якості вторинного інфекційного агенту приєднується Pasteurella.

Як на мене, єдиною дієвою профілактикою, яка дає майже 100%-вий результат є вакцинація. Нажаль, на сьогодні це питання є доволі проблемним в Україні, бо в комплексних вакцинах практично немає збудника пастерельозу. Стосовно моновакцин, тут також є свої складнощі… Це і проблеми з доставкою, і проблеми з  виробництвом (із кожним господарством це питання треба вирішувати технологічно, що є досить непросто). Знову-таки, ефективність вакцинації залежить від багатьох чинників: як індивідуальних факторів тварини (під впливом стресу тварина має підвищену сприйнятливість до всіх умовно-патогенних патогенів), так і рівня інфекційного тиску навколишнього середовища, умови зберігання вакцин, дозування, введення, часу проведення вакцинації та ревакцинації. Тож, якщо відсутні належна біобезпека, грамотно організована годівля, а також управління виробничими умовами, що можуть спричинити стрес, навіть ідеально спланована програма вакцинації стане не ефективною.

Крім вакцинопрофілактики, добре зарекомендувала себе профілактична антибіотикотерапія на критичних виробничих ділянках вирощування тварин. З оглядуна залучення численних бактеріальних патогенів (у т.ч. і бактерії Pasteurella)у поєднанні із впливом факторів, що призводять до підвищеного ризику захворюваності телят на КРЗС масове антимікробне лікування (відоме як метафілактика) продемонструвало економічність та ефективність у зниженні захворюваності молодняка на КРЗС. Особливо важливо впроваджувати метафілактику у проблемних по респіраторним інфекціям господарствах. Як правило, клінічні ознаки респіраторних захворювань розвиваються у телят на 50-60-й день життя. Тому тактику слід обирати, базуючись на програмі вакцинопрофілактики кожного господарства окремо.

- Якщо стадо взагалі невакциноване від інфекційних захворювань респіраторного тракту, метафілактику серед молодняка можна проводити з 14-го дня від народження.

-  Якщо материнське стадо вакцинується, то призначати антибіотик можна з 30-35-го дня життя.

В якості препарату вибору слід обирати пролонговані антибіотики широкого спектру дії. Наша компанія для цих цілей пропонує використовувати ін’єкційний антибіотик Макросепт (діюча речовина тюлатроміцин), який характеризується надзвичайно широким спектром дії, швидкою та інтенсивною абсорбцією, хорошим розподілом та має пролонгований ефект до 20 днів. До того ж, він діє там, де слизова оболонка стикається з киснем (верхні дихальні шляхи, легені, бронхи, склера очей, препуцій пенісу, анальний отвір, статеві губи). Рекомендована доза однократно по телятах 2,5 мг/кг або 1 мл препарату на 40 кг живої ваги (в/м або п/ш).