До списку новин


03 Листопада

Трихомоноз котів: патогенез, діагностика та лікування

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА ЗАХВОРЮВАННЯ

Tritrichomonas foetus - це вид одноклітинних джгутикових паразитів, який, як відомо, є збудником захворювання репродуктивного тракту великої рогатої худоби, а також кишкового тракту котів. Захворювання є дуже розповсюдженим у Європі та за останні десять років були повідомлення про наявність плоду Tritrichomonas foetus у фекаліях молодих котів, які страждають на діарею і живуть у домогосподарствах з кількома котами. Основною проблемою у розпізнаванні збудника є те, що трихомонади зовні схожі на лямблії, і часто неправильно діагностується лікарями ветеринарної медицини при мікроскопічному дослідженні змиву з прямої кишки. Паразит має розмір 5-25 мкм і має веретеноподібну форму з чотирма джгутиками, які мають хлистоподібні виступи і хвилеподібну або хвилясту мембрану.

Три джгутики розташовані на передньому кінці та мають приблизно таку ж довжину, що й тіло паразита. Четвертий знаходиться на задньому кінці. Під мікроскопом організми виглядають як маленькі пуголовки з маленькими хвостиками. Паразит взаємодіє з бактеріями, які зазвичай живуть у кишковому тракті, прилипаючи до кишкового епітелію господаря. Трихомоноз котів є захворюванням, яке поширюється фекально-оральним шляхом. З кінця 1990-х до початку 2000-х років було обґрунтовано встановлено, що Т. foetus є збудником хронічної діареї у домашніх котів. У 2003 році було остаточно підтверджено, що той самий вид трихомонад є збудником хронічної діареї у домашнього кота.

ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ ЗБУДНИКА

Основним фактором передачі збудника є лоток, який є спільним як для інфікованих, так і для неінфікованих котів, де своєчасне використання двома котами може перенести паразита з фекалій однієї кішки на кінцівки іншої, а вони пізніше потрапляють в ротову порожнину під час вилизування. У котів Т. foetus здатні зберігатись у вологому калі в живому стані кілька днів. Взаємне вилизування котів також може сприяти перенесенню паразита. Немає вірогідних доказів того, що Т. foetus передається статевим шляхом або уражає репродуктивний тракт або молочні залози кішок. Слід відзначити, що коти в густо на сел єн ому середовищі (розплідниках, притулках) мають найвищий ризик зараження. Таким чином, рекомендована стратегія мінімізації поширення інфекції полягає у виявленні та ізоляції Т. foetus-позитивних котів від загальної популяції.

ПАТОГЕНЕЗ

Паразит взаємодіє з бактеріями, які зазвичай живуть у кишковому тракті, прикріплюючись до кишкового епітелію кота. Т. foetus виділено з клубової, сліпої та ободової кишки котів під час розтину. Також було встановлено, що трихомонади та їх поверхнево-розташовані антигени були виявлені на поверхневому епітелії та в поверхневому детриті сліпої та товстої кишки.

За трихомонозу котів відбувається розвиток наступних змін у шлунково-кишковому тракті, зокрема, за наявності великої кількості трихомонад у товстому відділі кишечнику:

  • лімфоплазмоцитарний та нейтрофільний коліт легкого та середнього ступеня тяжкості;
  • гіпертрофія епітеліальних клітин крипт, гіперплазія та їх підвищена мітотична активність;
  • втрата келихоподібних клітин була пов'язана з наявністю трихомонад у товстій кишці.

ІМУНІТЕТ

На сьогодні немає достатньої кількості наукових даних щодо імунітету у котів до Т. foetus. Вважається, що основним імунологічним агентом у секреції слизової оболонки шлунково-кишкового тракту котів є імуноглобулін А, який має вирішальне значення для сприйнятливості до будь-яких інфекційних патогенів. Але питання формування імунітету до збудника трихомонозу котів на сьогодні ще продовжує вивчатись дослідниками.

СИМПТОМИ ХВОРОБИ

Клінічні ознаки варіюють від субклінічної до вираженої діареї товстого кишківника. Типовими клінічними ознаками при природних інфекціях є хронічна або періодична діарея, про яку повідомляють дослідники приблизно у 61-64 % інфікованих котів. Фекалії були жовто-зеленого кольору та неприємного запаху зі слизом (що є типовою ознакою коліту), містили свіжу кров, також виявляли нетримання калу, тенезми та метеоризм. Консистенцію фекалій найчастіше описують як напівформовану. У дослідженнях використовувалася об'єктивна система оцінки калу: шкала від 1 до 5 на основі консистенції, при цьому бал 1 представляє водянисті фекалії, а бал 5 - сухий і твердий кал. Було описано, що оцінка калу котів, інфікованих трихомонадами, коливається від 3 до 5.  До 20 % інфікованих кішок мали системні ознаки, включаючи анорексію, депресію, блювання, втрату ваги та лихоманку. Також повідомляється, що клінічні ознаки зберігаються від 5 до 24 місяців (у середньому 9 місяців) з моменту встановлення діагнозу. Більше половини котів, у яких настає клінічна ремісія, будуть мати ДНК збудника трихомонадної інфекції в фекаліях (безсимгпомне носійство), і багато з цих котів мають рецидив інвазії упродовж короткого часу, часто з погіршенням діареї. Зараження Т. foetus є можливим у домогоатсдарствах з одним котом і навіть у котів, які роками жили ізольовано, оскільки вони могли інфікуватися на ранніх стадіях свого життя. Інфікування трихомонадами можуть виникати у вигляді ко-інфекцій, особливо у поєднанні з лямбліями та кокцидіями. Повідомлялося про більш важку діарею у котів, експериментально інфікованих Т. foetus і різними видами Cryptosporidium, незважаючи на те, що криптоспоридГЇ зазвичай мають тропність до тонкого кишечника.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА

У кішок Tritrichomonas foetus можна виявити трьома методами:

  1. МІКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЗКА З ПРЯМОЇ КИШКИ: свіжий кал досліджують у фізіологічному розчині під мікроскопом на наявність трихомонад. Це найдешевший метод із низькою чутливістю, оскільки приблизно 14 % інфікованих кішок виявляються цим методом.
  2. ПОСІВ ФЕКАЛІЙ: фекалії інкубують у росто-вому середовищі для Т. foetus. До складу цього середовища входять антибіотики, які пригнічують небажаний ріст бактерій. Потім культуру досліджують мікроскопічно на наявність Т. foetus. Чутливість: приблизно 55 % інфікованих котів виявляються цим методом.
  3. ПЛР-ТЕСТУВАННЯ - зразок калу відправля-ється в діагностичну лабораторію для аналізу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на ДНК збудника. ПЛР-тестування шукає в зразку генетичні докази організму Т. foetus. Цей тест є найбільш надійним на сьогодні. На виконання ПЛР-тесту може знадобитися від одного до трьох днів, тому це найшвидший спосіб отримати результати. Цей тест може виявити як живих, так і мертвих збудників Т. foetus, присутніх в зразку. Чутливість досить висока: за допомогою цього методу виявляється приблизно вдвічі більше інфікованих котів, ніж у культурах фекалій.

ЛІКУВАННЯ

Препарати, що зазвичай використовуються для лікування кишкових протозоозів, такі як метроніда- зол, тінідазол, фенбендазол, фуразолідон, нітазоксанід в багаточисельних дослідженнях не виявили ефективності для лікування трихомонозу котів. На сьогодні единим ефективним препаратом для лікування трихомонозу котів є Ронідазол ©.


РОНІДАЗОЛ - антибактеріальний і протипротозойний препарат. Це нітроімідазол, активність якого включає утворення вільних нітрорадикалів шляхом метаболізму в найпростіших і бактеріях. Ронідазол руйнує ДНК збудників в організмі тварини шляхом реакції з їх внутрішньо-клітинними метаболітами. Його дія специфічна для анаеробних бактерій і найпростіших. Як і інші нітроімідазоли, він активний проти деяких найпростіших, зокрема, трихомонад та лямблій. Після перорального введення у котів ронідазол швидко і повністю поглинається. Період напівви- ведення у кішок становить приблизно 10 годин.


Рекомендована доза становить ЗО мг/кг один раз на добу упродовж 14 днів. Також встановлено, що використання ронідазолу разом з пробіотиком нівелювало побічні ефекти та зменшувало ймовірність рецидиву. З власного досвіду, в якості пробіотику можна рекомендувати застосування цукроміцетів булардій (медичні препарати Ентерол 250, Нормагут) кожні 24 години перед їжею упродовж ЗО днів.


Автор: Дмитро МОРОЗЕНКО лікар ветеринарної медицини-терапевт, гастроентеролог, член USAVA, член ESCG, доктор ветеринарних наук, професор кафедри ветеринарної медицини та фармації Національного фармацевтичного університету, м. Харків, консультант Центру здоров'я тварин «Доктор Vet» та ветеринарної клініки «Авіцена», м. Львів