Гепатопатії у свинарстві

Хвороби печінки у свиней запального та дистрофічного походження мають значне поширення й завдають значні збитки господарствам

НАДІЯ ОРЛОВА, лікар ветеринарної медицини,

продакт-менеджер ТОВ «Ветсинтез»

Розвиток агропромислового комплексу як в Україні, так і у світі загалом, пов’язано з переходом до інтенсивного вирощування свиней у технологічних умовах, що передбачають постійний контроль якості кормів та стану здоров’я поголів’я. Разом із тим переведення свинарства на промислову основу призвело до дисонансу технологічних вимог і фізіології тварин, внаслідок чого у свиней, а особливо у поросят та свиноматок, можуть виникати різні внутрішні хвороби. Серед внутрішніх хвороб, що призводять до розвитку системних порушень в організмі, важливе місце належить хворобам, що супроводжуються ураженням печінки.

Життєво важливий орган Печінка — один із найважливіших внутрішніх органів, що виконує важливі метаболічні функції та схильна до різних захворювань. Ці функції включають утворення і виділення жовчі; мають важливе значення в обміні вуглеводів (глікогенез, гліколіз, глюконеогенез); ліпідний обмін; вироблення факторів згортання крові, синтез важливих білків — альбуміну, фібриногену, амінокислот та інших білків плазми; кровотворення та водний обмін, реакції імунітету й обмін хромопротеїдів; синтез та перетворення білірубіну і холестерину; знешкодження аміаку шляхом перетворення його на сечовину; метаболізм багатьох медикаментів і токсичних речовин. Шляхи обміну речовин у печінці складні й різноманітні, а загальна кількість функцій органа може сягати 1000 і більше. Печінка виконує потужну детоксикаційну дію: через певні біохімічні реакції перетворює складні токсичні молекули до простих нешкідливих. Під час процесу детоксикації утворюються вільні радикали, які пошкоджують клітини печінки. Зазвичай печінка є першим органом, що зазнає різних патологічних змін через низку уражень, зокрема внутрішньоклітинний холестаз, гострий і хронічний гепатит, холангіт, жирова дистрофія, дегенерація, печінкова енцефалопатія та некроз тощо.

Клінічні ознаки захворювання печінки можуть не проявлятися, доки не буде уражено більш ніж 60% паренхіми печінки, або коли порушення діяльності печінки є вторинною ознакою до основного захворювання. Клінічні ознаки гепатопатій можуть відрізнятися залежно від того, чи гострий або хронічний це процес, від первинного осередку ураження (паренхіма печінки, жовчний міхур) і саме причини. Клінічні ознаки та тяжкість патології печінки напряму пов’язані зі ступенем порушення життєво важливих функцій органа. Небезпека гепатопатій На сьогодні гепатопатії досить поширені й реєструються у всіх країнах світу, що перейшли до технологій інтенсивного вирощування свиней і мають значні збитки від цих захворювань. В окремих господарствах нашої країни дифузні ураження печінки становлять до 80%, з них жировій дистрофії належить у середньому до 40%, а 10–20% випадків — це вторинне залучення печінки до патологічного процесу. Захворювання печінки характеризуються зазвичай нетиповими клінічними ознаками: пригнічення, відмови від корму, жовтяниці, іноді фотосенсибілізації, а також втратою ваги за хронічних захворювань печінки. У свиней мікотоксикози, гельмінтози, бактеріальний гепатит, дефіцит вітамінів, амінокислот, селену, вживання токсичних речовин (наприклад, кам’яновугільної смоли, синьо-зелених водоростей, госиполу) пов’язані з ураженням печінки.

Інфекційні хвороби бактеріального або вірусного походження (сальмонельоз, лістеріоз, кампілобактеріоз, лептоспіроз, стафілококоз, стрептококоз, віруси герпесу, гепатиту тощо), які можуть спричиняти ураження печінки, профілактують застосуванням вакцин або лікують комплексно із задаванням антибактеріальних препаратів, застосуванням симптоматичної терапії, та все одно вимагають підтримуючої терапії у вигляді вітамінно-мінеральних препаратів, що додатково допомагають печінці виконувати її основні важливі функції. Мікотоксикози з ураженням печінки виникають через потрапляння в раціон свиней кормів, уражених токсичними штамами пліснявих грибів роду Fusarium, Aspergillus, Penicillium та Mucor. Безпосередньо причиною ураження печінки є потрапляння до неї токсичних речовин, що утворюються в травному тракті. Токсини, що надходять до гепатобіліарної системи, спричиняють рефлекторне порушення кровообігу, наслідком якого є гіпоксія з подальшим розвитком дистрофічних і некротичних змін гепатоцитів. Щодо поросят, то токсична гепатодистрофія може виникати через інтоксикацію, яку може спричинити патогенна мікрофлора, продукти життєдіяльності паразитів, продукти розпаду білків і жирів, що мають властивості отруйних для поросят речовин, токсини рослин, а також хімічні отрути як мінерального, так й органічного походження.

В етіології цього захворювання певну роль відіграє неповноцінне годування після відлучення: погана якість кормів, недостатній уміст поживних речовин, порушення функції детоксикації печінки через недостатність надходження в організм вітамінів й амінокислот. Токсична гепатодистрофія вторинного походження є наслідком кетонурії свиноматок та запальних процесів у травному тракті. Печінка може реагувати на ураження тільки обмеженою кількістю способів. Відмирання гепатоцитів свідчить про гострий стан пошкодження органа. Відмерлі клітини видаляються в результаті запального процесу й замінюються або новими гепатоцитами, або сполучною тканиною, що формує фіброз. Наявність накопичень жиру в печінці може бути ранньою ознакою патології, яка часто є зворотною. Гіперплазія жовчовивідних шляхів також є оборотною, якщо ураження усунути вчасно. Ранній фіброз печінки може бути оборотним за умови швидкого розпізнавання та початку терапії. Хронічне запалення печінки з великою втратою клітин паренхіми та фіброзом є підставою для несприятливого прогнозу й вибраковування тварин. За розвитку в супоросних та лактуючих свиноматок патологій печінки з’являються втрата апетиту, пригнічений стан, а також такі порушення репродуктивних показників, як малоплідність, збільшення в приплоді кількості мертвонароджених поросят і низька маса приплоду, зменшення середньодобових приростів живої маси поросят, підвищується вибракування свиноматок через низьку молочність тощо. Ці ознаки зовнішньо не мають зв’язку з гепатопатіями, тому діагностувати їх у подібних ситуаціях достатньо складно.

За розвитку токсичної гепатодистрофії у поросят з’являються такі симптоми, як блювання, дьогтеподібні випорожнення, пронос, у тяжких випадках — ураження центральної нервової системи, почервоніння та/або посиніння окремих ділянок шкіри. Особливості терапії Хвороби печінки у свиней запального й дистрофічного походження (гепатопатії) мають значне поширення й завдають значні збитки господарствам. Разом із тим діагностика цих захворювань у свиней, а особливо у свиноматок, має певні труднощі в умовах сільськогосподарського виробництва. Це зумовлено тим, що захворювання печінки тривалий час перебігають безсимптомно або досить часто з неспецифічними симптомами.

Клінічні ознаки захворювання печінки можуть не проявлятися, доки не буде уражено більш ніж 60% паренхіми печінки

Залежно від конкретної причини лікування часто складається з уведення протимікробних препаратів (якщо є підозра на інфекційний процес), протизапальних засобів, уведення рідини з глюкозою, амінокислот, вітамінів, а також седації, якщо є неврологічні ознаки печінкової енцефалопатії. Значне поширення гепатопатій різного генезу свідчить про необхідність своєчасних лікувально-профілактичних заходів, що дозволить підвищити ефективність росту й розвитку свиней, використання маткового поголів’я. Через складність діагностики захворювань печінки та значні збитки, які вони завдають в умовах інтенсивного свинарства, важливу, навіть необхідну роль, відіграє профілактика обмінних порушень, а також підтримання функцій гепатобіліарної системи шляхом додавання кормових добавок із гепатопротекторною дією в основний раціон свиней, особливо свиноматок, поросят на відлученні й тваринам під час профілактичних вакцинацій, у періоди інтенсивного росту, а також серйозного медикаментозного лікування й одужання тварин після різних хвороб. Одним із таких продуктів є кормова добавка Гепатин-600 — суміш, що містить амінокислоти L–карнітин, L-аргнінін, а також магнію сульфат, бетаїн і наповнювач бентоніт. Кормова суміш «Гепатин-600» — гепатопротектор із вираженою стимулювальною, захисною та жовчогінною дією на печінку, який покращує її функції та метаболізм, оптимізуючи основні фізіологічні процеси. L–карнітин пришвидшує метаболічні процеси, бере учать у розщепленні надлишків жирних кислот, посилюючи їх окиснення і транспортування до мітохондрій з метою одержання енергії, підвищує використання енергетичних джерел клітинами, сприяє нормалізації обміну речовин в організмі. Підвищена потреба в L-карнітині настає у тварин під час відтворення, у молодих, а також високопродуктивних тварин і за підвищеного навантаження на печінку. L-аргнінін містить незамінну амінокислоту аргінін, що є компонентом усіх відомих білків, необхідних для функціонування організму. Аргінін є одним з головних компонентів у зростанні та синтезі тканинтіла. L-аргнінін сприяє знешкодженню та виведенню аміаку, регулює рівень цукру в крові та знижує молочнокислий ацидоз. Магнію сульфат сприяє кращій перистальтиці кишківника, збільшує секрецію жовчі й травних ферментів, покращує засвоюваність корму, пришвидшує виведення токсинів з організму, поповнює організм іонами магнію. Рекомендується за стресів (транспортування, вакцинація, зміна раціону, тепловий стрес, перші дні життя, відлучення молодняку). Бетаїн є природним джерелом метильних груп і гепатопротектором, що покращує стан епітелію кишківника, забезпечує краще засвоєння енергії раціону, має жовчогінну і ліпотропну дії, активує метаболічне метилювання в печінці та синтез фосфоліпідів клітинних мембран. Застосування кормової суміші Гепатин-600 зменшує ризик виникнення патологій печінки, дистрофічних процесів у нирках і серці, запобігає виникненню стресів (теплового, транспортного та ін.), підвищує апетит і засвоєння кормів, покращує травлення та всмоктування жирів, що особливо важливо в період інтенсивного росту свиней.